Кожен українець повинен знати не лише історію своєї Батьківщини, історію її культури, але знати і пам’ятати видатних українських науковців, які своїми науковими, політичними та громадськими здобутками підносили престиж нашої країни.
12 лютого 2024 року у секції біології на базі Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського пройшов круглий стіл присвячений 165-річчю від дня народження українського вченого мікробіолога та епідеміолога, академіка Миколи Федоровича Гамалії.
У засіданні взяли участь слухачі секції біології та студенти Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського та доктор медичних наук, професор ТНМУ ім. І. Я. Горбачевського Вадзюк Степан Несторович. На обговорення були винесені питання, які стосувались походження М. Гамалії, його життєвого шляху та наукової діяльності.
Гамалія Микола Федорович – народився 1859 р. в Одесі. Закінчив нині Одеський університет та Петербурзьку військово-медичну академію. Організував в Одесі першу в російській імперії (другу у світі) бактеріологічну станцію. Заснував Бактеріологічний і фізіологічний інститут в Одесі. Значний науковий внесок зробив у розв’язання проблем імунітету, розробку вчення про дезінфекцію, вироблення засобів запобігання інфекційним хворобам, заклав основи вчення про бактеріофаги. Щоб довести можливість безпечного введення вакцини при сказі, М. Ф. Гамалія двічі вводив собі великі дози ослабленої культури збудника. Це був перший в світі випадок щеплення проти сказу здорової людини. У 1888 р., вивчаючи на одеському ринку холероподібне захворювання свійських птахів, він виділив від курчат холероподібний вібріон, що відрізнявся від холерного підвищеною токсигенністю, і назвав його «вібріоном Мечникова». Був творцем і активним популяризатором так званого інтенсивного методу вакцинації – розробив і застосував на практиці план заходів щодо боротьби з епідеміями на місцях. Активно боровся з епідеміями завізної чуми в Одесі на початку XX ст., холери на Донбасі, в Закавказзі та на Поволжі, епідемічного висипного тифу в Петербурзі.
Дослідження українського науковця не втрачають актуальності і сьогодні. А манівці, сповненні новими знаннями, як майбутні юні науковці, отримали поштовх для особистісного зростання.
